Да здравствует время свободы!

 

 

 

Около 30 лет своей жизни Вера Александровна Граховская отдала библиотечной работе. Сейчас она находится на заслуженном отдыхе, но продолжает вести активный образ жизни. Продолжает встречаться с молодежью, поддерживает теплые дружеские отношения с коллегами-единомышленниками, является частым гостем нашей библиотеки. Сегодня она с радостью делится своим новым увлечением с юными читателями. Здоровья, бодрости, любви близких и родных, мирных солнечных дней Вам, Вера Александровна, на долгие годы!

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Строки о весне, любви, войне…

В 65 лет она начала писать стихи. Написала их более 50. Во всех стихах звучит любовь к жизни, людям, природе… На лист бумаги ложились слова:


Волшебством зимы потрясена,

Долго я стояла у окна,

Любовалась первозданной красотой —

Не было зимы давно такой!


Или:


Не бывает весны без подснежников,

Без проталинок, солнца, кудесников,

Без улыбок, надежд и мечты,

Прилетевших на крыльях весны.


Много стихов посвящено внучкам Лизе и Кате. Но особенно трогают её стихи о любви:


Неужели поверил бы ты,

Что забуду родные черты,

Голос, смех, поцелуй на губах

И себя в твоих крепких руках…


У Розалии Ивановны много стихов о войне, которая пришлась на её детские годы. Ей до сих пор снятся по ночам бомбёжки, облавы, расстрелы пленных…

Розалию Нейфельд, неравнодушного человека, касается всё, что происходит в жизни. Её волнует жизнь молодежи и пенсионеров, бездомных детей и стариков, нынешняя власть и дороговизна в стране…

Почитайте её стихи. Они не оставят вас равнодушными. Они заставят сильнее биться ваше сердце.


Вступительная статья написана Светланой Шокун-Седой.

 

 

В эти дни Розалия Ивановна отмечает свое 75-летие. Коллектив библиотеки поздравляет ее с Днем рождения! Желает ей крепкого здоровья, счастья и долгих лет жизни.

 

 


Детям В.О. войны посвящаю


Детство, опалённое войной,

Было, было всё это со мной,

Я живу у памяти в плену

И молчать об этом не могу.


Снятся мне кошмары по ночам:

Мчатся мотоциклы по полям,

Прячусь я за мамину спину,

Спрятаться от страха я хочу.


В страхе и тревоге я живу,

Выстрелов я слышать не могу:

Убивали пленных по ночам

Было всё понятно даже нам.


Били их прикладом по спине,

Пули настигали их везде.

Разве сердце выдержать могло?

В памяти осталось это зло.


Вы просили хлеба и воды,

Сами защищаться не могли.

Мы бросали хлеб вам и сухарь

На глазах фашистских сытых харь.


И, конечно, рисковали мы,

Убегали, прятались в углы,

Но светились радостью глаза:

Миновала, пронеслась гроза.


Итальянцы, немцы и румыны

Городок наш весь заполонили,

Асы их летали по ночам,

Смерть несли и разрушений нам.


Мамы закрывали телом нас,

Знаю это. Помню без прикрас.

И в горниле страшной той войны

Выжили и уцелели мы.


Были и Москва, и Сталинград.

Выстоял Советский наш Солдат.

Мы к Победе с славою пришли,

Пусть не будет никогда войны!


* * *


Волшебством зимы потрясена,

Долго я стояла у окна.

Любовалась первозданной красотой,

Не было давно зимы такой.


На дворе совсем белым-бело,

Кое-где сугробы намело,

Злая вьюга кружит в вышине,

Снег лежит на ветках, на окне.

2003

 


Элегия

Историческая родина моя

Древняя орловская земля!

В сердце всей России ты лежишь

И всю жизнь загадочно манишь.


Как же разбросала нас судьба

Есть родные всюду у меня,

Встретиться однажды бы могли,

Но давно уж разошлись пути.


Князь Куракин землями владел,

Был и у родных моих надел,

Но такой тяжёлой жизнь была,

Что их на чужбину позвала.


Молодыми ехали в Сибирь,

Покорила тамошняя ширь,

Лес, озёра, реки, города

Стали им родными навсегда.


Но позвал их снова край чужой,

Украина стала им родной.

Миновало семь десятков лет,

И, наверно, в этом есть секрет.


Украина доброю была,

Их в свои объятья приняла,

И хранит, и бережёт от бед

Вот уже восьмой десяток лет.


Дети и внучата здесь растут.

Украину родиной зовут,

И, пожалуй, счастливы они,

Нет для них другой такой земли.

2003г

 

 

Відгук на книгу.


Чтобы узнать о нём больше, в камне сделан надрез.
Вы представляете, как поражён был мой интерес,
Когда читаю я дальше, что выявил камня срез?
Имело это открытие немалый вес,
Ведь внутри помимо соотношений желаемых
Обнаружили отпечатки внеземных ископаемых!
Себе представьте: по всему миру поднялась шумиха,
И всем понятно — не пройдёт эта история тихо.
И, казалось бы, что я могу кончать рассказ,
Но самое интересное начинаеться сейчас.
Трое людей, изучавшие всё с увлечением,
Заметили после метеорита люминесцентное свечение.
В тех условиях это мог быть лишь планктон,
А это значило, что метеорит подменён!
Тогда те люди стали сильно сомневаться,
В том, что всё именно так должно было начаться,
В том, что лёд был представлен в качестве монолита,
И, собственно, в самой подлинности метеорита.
Тогда они стали обдумывать всё сначала,
Как будто они про этот камень ничего не знали.
Долго они сомневались, долго что-то решали,
На правду всё-таки выйдя, миру про всё сказали.
Во первых, те следы животных неясных
Оказались обитателями земных вод океанских.
Такие себе мега вши, живущие на глубине.
Их обнаружили в Марианской впадине.
Земное притяжение им развиваться не мешало,
И их размеры- 2 фута — немного поражали.
Но давайте забудем про это обстоятельство,
И обратим внимание на другие доказательства.
Про хондры не прочитаешь в школьных сочинениях,
Ведь хондры — это разные в метеоритах вкрапления.
Но они всё разузнали, и вот получаеться,
что хондры не только в метеоритах встречаются.
Ведь образуються эти чудные вкрапления
Во время трения, перепада температур или давления.
В Марианской впадине есть такие условия,
Как видно, для природы это явление не новое.
Но не только это условие для метеорита важно,
Их несколько, и нужно, чтобы все работало слаженно.
Хондры — это только один из трёх.
Этого слишком мало,чтоб обнаружить подвох.
Ещё нужно, чтоб везде, и слева, и справа
На метеорите была корка сплава.
Когда камень в атмосфере — происходят трения,
Становиться чёрным он в процессе горения.
ЛюбаЯ печь на Земле оставила бы следы,
Поэтому казалось, что метеорит чистой воды.
Но вскоре вспомнили, что НАСА проводило испытания
Водородного двигателя как раз такого содержания.
А в корке сплава как раз водород преобладал…
Вот так камень сам себя разоблачал.
Но есть ещё существенный третий фактор,
в нём было соответствие, но неполное как-то.
Доля никеля должна быть в пределах определённых рамок.
Но учёные, начавшие строить воздушный замок,
заметили, хотя и не придали значения,
тому, что немного выше было соотношение.
Как оказалось в итоге — это всего лишь камень.
Те, кто способствовал лжи , потом жалели сами.
Те люди, кто разгадал — будто сдали экзамен,
Были очень близки к смерти, на волоске прямо.
Безуспешной была политика обмана,
жаль, что многие люди это поняли не рано.
Доверие преобладает в темах Дэна Брауна,
В частности это видно в его книге «Точка Обмана».
Камень со временем вернулся в родную впадину,
Оставя на теле политики солидную ссадину.
Эта книга на меня произвела впечатление,
Советую и вам прочесть, под любое настроение.

 

Настя Сусло

Конкурс творчих робіт.

 


 

 

 

 

 

 

 

 


Мистецтво квіллінгу.


 

 

 

 

Кіт. Тісто.

 

 

Шкатулка прикрашена зерном.

 

 


Шкатулки прикрашені макаронами.


 

 

 


Вироби із тіста.




Екологія на кінчику пера.


 

 

Коновалова Настя ДШМ №4

 

Краю мій рідний,

Рідна земля!

Рідні лани, ліса і поля!

Кришталевий струмочок,

Що в гаю протіка.

Невеличкий лісочок,

Де пташка співа.

Усе це багата та щедра земля –

Це Запоріжжя, Батьківщина моя!

 

* * *


Гай зелений,

Річка чиста,

Хмарки в небі голубім.

Жито в полі колоситься.

Я біжу по полю тім.

Вітер коси розвиває,

Гомонять кругом пташки.

І милішого нічого

В світі більше не знайти.

Євген Юрчук

ЗНВК №63-6А

 


Денисенко Валерія ДШМ №4


Рідна серцю земля.


Батьківщина – то слово велике,

Що горить, пломеніє в серцях.

То велика і щира родина,

То родюча і рідна земля.

Річки, гори, ліси, полонини,

Ніжний вранішній шепіт струмка.

Спів пташиний в безмежжі блакиті,

Що розчулює кожного дня.

Рідний край наш барвистий і гарний,

Сотні стежок вказують путь.

Навіть через роки невблаганні

Залишимося серцем ми тут!

Анастасія Івженко

Гімназія №93-8Б

 


Мелихова Настя ДШМ №4


Осінь.


Згасло барвисте літо і осінь стала повноправною господаркою в лісах, парках і полях. Вона пофарбувала листя в яскраві кольори, а землю покрила золотим килимом опалого листя. У всьому відчувається прохолодний подих осені.

Сіре небо все частіше вкривають низькі та важкі хмари – сіється дрібний надокучливий дощик.

Тихо стоять замріяні дерева. Повільно кружляє у повітрі кленовий листок. Старий дуб журливо рипить на галявині, наче замислився перед тривалим зимовим сном. Берізка опустила свої віти і журиться, що скоро прийдуть холоди.

Високо в небі роблять прощальне коло запізнілі ключі журавлів. Вони летять у вирій і сумно курличуть, наче ще раз нагадують, що прийшла осінь.

Дні похмурі. Усе потопає в холодному білому тумані. Природа приготувалася до зимового спочинку.

Марина Алексєєнко

Гімназія №93-8Б

Відгук на книгу

 

Мої сподівання справдились. З таким захопленням я не читала ніколи!

Ця історія сталася на початку навчального року. Головний герой Радик, намагаючись врятувати кота Боніфація, потрапляє в підземелля, де знаходить церковний скарб. Хлопчик запропонував сусідським дітям організувати детективне агентство. Діти – агенти спостерігають за дивним будинком, зустрічаються з чорним тамплієром і білою панною, знаходять манускрипт і справжній скарб, ювелірне диво.

Безліч цікавих подій і зустрічей допомагає звичайним сусідам стати вірними друзями, невгамовними шукачами пригод.

Мрійник і вигадник Радик, розумна та кмітлива Марійка, бешкетники Михайлик і Славко можуть знайти вихід із будь – якої ситуації.

Наша сучасниця, письменниця Надія Гуменюк змогла створити переконливі образи сучасних школярів – сміливих та надійних, безкорисливих і кмітливих, допитливих та добрих.

Авторка дитячого детективу зацікавила мене цією неймовірною історією, змусила поринути в чудернацький світ пригод та фантазії. Повість «Зустріч на Босому мосту» справляє незабутнє враження. Бажаю і вам, друзі, отримати справжнє задоволення від зустрічі з цією книгою!

Пилипенко Дар’я   ЗНВК №63  5 — Б кл.

Відгуки про книги.


Що я знаю про книгу?

Книга повна знань.

Вона може стати портом,

Портом твоїх пізнань.

І у вечері і в ранці

Туди приходять кораблі.

Вантажі бувають різні —

Тож обережно їх бери.

Вантаж той чистий, гарний

Із золотом і сріблом.

Тож розвантажуй його старанно,

Не застосовуй в роботі лом.

Трудись над ними завжди

І у день і, навіть, вночі.

Адже книга може стати портом,

Куди приходять кораблі.

Антон Шокало

Гімназія №93

Я дуже люблю читати казки. Крім захоплюючого сюжету, казки вчать нас мудрості та добру. Прочитавши книгу Д.Р. Кіплінга «Мауглі», я дізнався про хлопчика, який виріс у джунглях. Він виховувався у вовчій зграї. Вовки були для нього вчителями та друзями, вони навчали його мистецтву полювання, головного Закона Джунглів: «Ми однієї крові — ти і я». Та у Мауглі були вороги. Насамперед, це був Шер-хан, через якого людське дитя опинилося у вовків. Все життя тигр-людожер намагався розправитися з вовчим вихованцем. Ця ворожнеча скінчилася зі смертю хижака, яку йому заподіяв розумний і обережний Мауглі. Він був добрим, щирим та милосердним.

Прочитавши казку, я зрозумів, що не треба боятись допомогти ближньому, захистити знедолених. Головне — зрозуміти, що добро завжди перемагає зло.

Максим Симоненко

Гімназія №93, 5 — А клас

«Серце, яке схиляє гори»

(за твором Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц«)

Цей твір мені дуже сподобався. В ньому письменник відображає не тільки свій внутрішній стан, а й стан дійової особи, її почуття, думи. Митець у казці використав вдалі й влучні висловлювання. Вони прикрасили твір і зробили його більш цікавим.Художник ставиться до персонажів із повагою, а особливо до маленького принца, який мав серце, подібне до чистої води. Його доброта схиляє гори, а слова змушують розчулитися недоброзичливих людей.

Митець висловлює у творі головну думку так,що ми можемо відчути характер героїв, маємо змогу допомагати їм подумки, захищати, виправдовувати.Головна думка твору — ставлення з повагою до навколишнього середовища, до людей і тварин. Любити всіх і допомагати у скрутних становищах — наша задача. Головний герой стверджує, що ми у відповіді за тих, кого приручили.

Найбільше у казці мені запам»ятався і сподобався епізод, у якому маленький принц хоче, щоб льотчик намалював ягня. Ця невимушена ситуація якось нереально звучить у наш час. Коли письменник , не змігши намалювати ягнятка, малює коробку, у якій може бути будь-що, ми розуміємо, який довірливий і доброзичливий був герой.

Твір видатного письменника навчив мене поважати і добре ставитися до всього, що нас оточує, збагатив тим, що кожна людина, або тварина — істота, яку потрібно захищати. І немає у всьому світі схожого на те, що ти любиш, на твої враження і сподівання. Кожен має право захищати навколишній світ і забороняти стороннім вриватися у свій власний світ.

Твір Антуана де Сент-Екзюпері повчальний, бо в ньому — людські цінності: добро, милосердя, небайдужість, віра у краще.

Вікторія Бабишкина

Гімназія №93, 7 — А клас

Впечатления от поэзии Д.Г.Байрона

Знакомый том в руках.И снова я

Листаю пожелтевшие страницы —

Столь хрупкие, как листья октября,

И также пахнут дымом и корицей.

Стихов точенные ряды. Звучит,

Из слов сплетаясь , мягкая мелодия.

Так сладко сердце от неё болит

И понимаешь, что вся жизнь — пародия.

Лишь отраженье настоящих чувств,

Театр, где мы все играем.

Пусть будет так. Я не боюсь

Сражаться и идти по краю.

Так тихо и спокойно гаснет день

И будет алым небо при рассвете.

И всё вокруг уж погрузилось в тень,

А я все повторяю строчки эти…                        

Вікторія Мяло

Гимназия №93, 10 класс