Канікули з Інтернет

 

 


 

Ганіна Ганна. 12 років. «Весняна пісня». Гімназія №93

 

 

Горілий Микола. 12 років. «Військова техніка». ЗНВК №63

 

 

Остапенко Володимир. 11 років. «Зоряне небо». ЗНВК №63

 

 

Сілаєв Олександр. 14 років.»На подвір’ї». ЗНВК «Вибір»

 

 

Сляднева Світлана. 11 років. «Сонячний ранок». ЗНВК «Вибір».

 

 

Якимчук Олександр. 11 років. «Літак у небі». ЗНВК №63

 

 

Криворучко Надія. 11 років. «Танок квітів». ЗНВК №63

 

 

Червяченко Настя. 8 років. «Братик-кролик». ЗНВК №63

 

 

Шурига Дарина. 13 років. «Love story».

 

 

Из истории библиотеки

После централизации библиотек в 1977 году библиотека стала называться Библиотека-филиал №12 ЦБС для детей г. Запорожья. Фонд библиотеки сегодня составляет более 21 000 документов. Площадь библиотеки — 141кв.м. В сферу обслуживания  входят 6 общеобразовательных школ, 5 дошкольных учреждений, внешкольные учреждения, жители микрорайона. Партнёрами библиотеки являются Центр детского и юношеского творчества Шевченковского района, Запорожский городской детский ботанический сад, Детская школа искусств №4, Детско-юношеский клуб «Сокол». Библиотека тесно сотрудничает с городским советом, районной администрацией, советом ветеранов района, ОАО «Мотор Сич».

В библиотеке работают 5 высококвалифицированных специалистов. Имеется 2 зала: абонемент и читальный зал младшего отдела, и абонемент и читальный зал старшего отдела. Здесь проводятся вечера, встречи, беседы, игры, конкурсы, викторины и другие массовые мероприятия. В библиотеке работают кружок «Книга и кукла», клуб любителей природы «Горицвіт».

В 2009 году библиотека приняла участие в конкурсе «Организация новых библиотечных услуг с использованием свободного доступа к Интернет» и выиграла грант. В результате в библиотеке создана компьютерная зона «Комп′ютерний Всесвіт». К услугам посетителей бесплатный Интернет,электронная почта, различные социальные сети, услуги сканирования, ксерокопирования, набора текста и печати.

Ежегодно библиотеку посещают 3500 читателей.

 


Шевченківські дні в бібліотеці (з досвіду роботи бібліотеки)

 

Хлопчик: Діду! А розкажи мені, звідки Шевченко дізнався про Хортицю?

Дід: Коли і від кого допитливий хлопчик вперше почув про легендарний острів? Може, від свого діда, що розповідав йому про січових лицарів? Чи пізніше, коли ознайомився з козацькими хроніками? Хтозна. Безсумнівно одне: славне минуле знедоленої Батьківщини глибоко запало в душі. Отож, Хортиця до себе вабила, нестримно кликала, гукала. І коли хлопчик виріс, вирішив здійснити подорож на Батьківщину, яку він залишив п’ятнадцятирічним юнаком.

Хлопчик: Діду! А звідки ти знаєш, що Шевченко приїздив до Хортиці?

Дід: Про це мені розповів мій прадід Булат. За Булатом, прибувши до Олександрівська, Тарас Григорович зупинився у садибі його діда, неподалік від колишнього Перекопського провулка. До наших днів садиба не дожила, проте вціліла крислата груша, під якою буцімто попросив постелити йому на ніч Кобзар. А вже вранці наступного дня вирушив він на Хортицю. Човном правив молодий хлопець. Із хвилюванням наближався Тарас до Хортиці. Він зійшов на берег славної козацької вольниці… Десь унизу залишився човен. Шевченко попрохав хлопця пливти край берега, а сам пішов угору, оглядаючи довкола священну хортицьку землю.

З того дня лишилась на Хортиці «Тарасова стежка».

Хлопчик: Де вона починається?

Дід: Либонь, там, де Кобзар вперше ступив на хортицьку землю. Окрім переказу Булата, у нас з цього приводу – жодних підказок. Оселя Булата-старшого розташовувалася за кількасот метрів південніше нинішнього Вознесенського ринку, отож, либонь, десь там і сів Тарас у човен. Цілком ймовірно, що човен, до якого сів  Шевченко, відштовхнувшись від берега, відразу взяв курс прямо, навпростець, через Дніпро. Відтак, невдовзі причалили до Хортиці, десь між балками Липовою та Корніївою. Сучасні дослідники пов’язують факт висадки Шевченка з північно-східним скелястим узбережжям Хортиці, отож і Тарасову стежку розміщують на прибережних скелясто-степових пагорбах, що сусідують з музейним комплексом.

Хлопчик: А де ще побував Кобзар, окрім Хортиці?

Дід: Деякий час Тарас мешкав в Олександрівську у родині Яценків. Він їм подарував свій  «Кобзар» 1940 року видання з автографом. На жаль, раритет зник за часів воєнної евакуації краєзнавчого музею. Разом з уже відомими нам Булатами побував на ярмарку. В зв ‘язку з чим ярмарочна площа край Олександрівська 17 травня 1905 року була перейменована в Шевченківську площу. Ось навкруги цієї площі і виріс пізніше Шевченківський район.

Гасне світло. На сцені висвічується портрет Т. Шевченка. Звучить пісня «Гомоніла Україна». Загорається світло. На сцені ведуча.

Ведуча: Тема Запоріжжя і Хортиці в поезії Т.Г Шевченка піднята на неосяжну височінь. Термін «Запорожжя», «запорозький», «запорожець», «Великий Луг», «Хортиця» зустрічається понад сто разів. До зустрічі з Хортицею поет багато знав про морські походи запорожців. Свої знання Шевченко черпав з кращих історичних праць свого часу – «Слово о полку Ігоревім», «Історії Русів», «Історії Малоросії» М.Макаровича, «Запорожской старины» І.Срезневського. Ще до першої подорожі на Україну в своїй лірико-героїчній поемі «Гайдамаки» великий співець Запорожжя створив збірний образ Хортиці.

Звучить пісня «Все йде, все минає». На фоні пісні учень читає уривок з поеми:

Грай, кобзарю, мій, шинкарю!

Козаки гукали.

Шинкар знає, наливає

І не схаменеться;

Кобзар вшкварив, а козаки –

Аж Хортиця гнеться –

Метелиці та гопака

Гуртом оддирають…

Ведуча: Тоді ж поет створив і свою поему «Гамалія», в якій змальовується образ козацтва, морський похід запорожців на турецьке узбережжя з метою визволення бранців. Хортицю ж поет змальовує на фоні грізної стихії Ненаситецького порога.

Звучить пісня «Наш отаман Гамалія». Учень читає уривок з поеми «Гамалія».

Зареготався дід наш дужий,

Аж піна з уса потекла.

«Чи спиш, чи чуєш, брате Луже?

Хортице! Сестро?

Загула

Хортиця з Лугом: «Чую! Чую!»

І Дніпр укрили байдаки,

І заспівали козаки.


Ведуча: Гнітючі враження виніс поет з подорожі на Україну. Перший за хронологією  вірш  після перебування на Січі – «Розрита могила» — написаний 9 жовтня 1843року. Початкова строфа цього вірша: «Світе тихий, краю милий, Моя Україно! За що тебе сплюндровано? За що, мамо, гинеш?» — асоціюється з рядками поетового листа, відправленого за рік  Якову Кухаренкові: «Був я уторік на Україні, був у Межигорського спаса і на Хортиці, скрізь був і все плакав: сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, — бодай вони переказилися».

Важке, безправне становище покріпаченого народу викликало гнів і обурення поета. Царський уряд поселив на Півдні України, на вільних козацьких землях німців-колоністів, надавши їм занадто великі пільги. «Степи мої запродані жидові, німоті…» — пише поет, а могили козаків опинилися у селянському городі:

Дніпро, брат мій висихає,

Мене покидає,

І могили мої милі

Москаль розриває…

Учень читає вірш Т.Г Шевченка «Розрита могила».

Ведуча: Відлуння вражень після перебування на Хортиці звучать і в інших творах поета. Так, через два з лишком роки у своєму посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим…»  Шевченко скаже:

І на Січі мудрий німець

Картопельку садить,

А ви її купуєте,

Їсте на здоров’я

Та славите Запорожжя.

У творчості цього періоду відчутна поетика народних пісень: «Та ще хмелю, хмелю», «Запорожці-небожата, пшениця не жата», «Ой, полети, полети да чорная чайка», що були популярними після ліквідування Січі на Запорожжі. Їх розспівувала вся козацька Україна. Ще одна з пісень розповідає про трагічну долю старенької матері і її сина-козака, який поїхав на Запорожжя «слави добувати», а повернувся «облатаний, калікою в хату». Хортицю поет називає колискою козацтва.

«А піду я одружуся

З моїм вірним другом,

З славним батьком запорозьким,

Та з Великим Лугом.

На Хортиці у матері

Буду добре жити,

У оксамиті ходити,

Меда-вина пити».

Ведуча: Пісні, які колись розспівувала вся козацька Україна, звучать і досі. Зараз до вашої уваги у виконанні солістів української народної пісні “Терниця” прозвучать пісні.


Ведуча: Ми ніколи не задумуємося над тим, що було б з Україною, якби не було Шевченка? Вистояли б її культура, мова, нація взагалі? Якби духовна нива нашого народу не була зорана і щедро засіяна Шевченком, чи зійшло б на ній пристрасне слово Лесі Українки і Франка, Рильського, Тичини, Сосюри… Чи зійшло б на цій ниві слово наших запорізьких письменників – П.Ребра, Г.Лютого, Т.Нещерет, В.Сироватки… Їх об’єднала любов до Дніпра, до Хортиці, до Великого Лугу, якою пронизана більшість творів Т.Г.Шевченка. І зараз я з задоволенням представляю слово … (Виступ запорізької письменниці Л. Коваль).

 

Ведуча: Сьогодні ми перегорнули одну із сторінок життя  великого поета, сторінку перебування Т.Г.Шевченка на Запоріжжі. Якщо ви хочете більше дізнатись про життя і творчість Великого Кобзаря – до вашої уваги книжкова виставка «Слава Шевченка не вмре, не поляже». Дякуємо за увагу. До нових зустрічей.

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».

 

Література:

Савур-могила: Легенди та перекази Нижньої Надніпрянщини: Збірник народної творчості.- К.:Дніпро,1990.-262С.:Іл.

Матеріали з періодичних видань місцевої преси.

 

 

Матеріали підготувала зав. бібліотекою Т. Андрієнко.

 

 

Конкурс дитячого читання «Найкращий читач України — 2011»

У бібліотеці-філіалі №6 ім. Ю. Гагаріна Запорізької ЦБС для дітей відбувся II етап конкурсу серед читачів 6 — 7 класів. Переможницею цього конкурсу серед 6-х класів стала учениця гімназії №93 — Олександра Бащенко. (Бібліотека-філіал №12). Працівники бібліотеки щиро вітають Сашу з перемогою, бажають їй подальших успіхів у боротьбі за найкращого читача. Щиру подяку, також, висловлюємо бібліотекарю гімназії №93 Бурка Галині Михайлівні за активну участь у піготовці конкурсу.